Юрий Вилюгов,
Санкт-Петербург, Россия
Родился я в 1969 году. Проживаю в Санкт-Петербурге. Святое водное крещение я принял 30 марта 2003 года в колпинской церкви ЕХБ. Стихи начал писать с осени 2006года. А в 2007 году в изд-ве "Шандал" вышел мой первый небольшой сборник под названием: "Время выбирать Жизнь". В 2008 году, в том же изд-ве вышел второй сборник: "От земного к небесному..." За всё благодарю Господа и не мыслю жизни без Него.
Прочитано 5008 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
ЗАМЕЧАТЕЛЬНО! Какая отличная параллель. Будьте благословенны! Комментарий автора: Спасибо и вам желаю всех благ от Господа!
Larisa
2008-05-18 16:27:30
Как раз сегодня ночью мы с сыном слушали трель соловья."Всё дышащее да славит Господа".Как хочется, чтобы и все люди славили своего Творца.Спасибо. Комментарий автора: Это стихотворение я написал в июле прошлого года в больнице. Плохо спал ночь. А под утро заметил как стали шевелиться скворцы. Ещё было темно, но они явно готовились встретить рассвет. Раньше никогда подобного не наблюдал. Рад за вас, что могли насладиться соловьиными песнями. Спасибо.
Дудка Надежда
2011-09-01 09:57:22
Слава Богу. Похоже исполнились слова:"Проходя долиною плача,
они открывают в ней источники,
и дождь покрывает ее
благословением;"
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
